З дитинства мріяла бути дитячим лікарем» – це не про мене. Я мріяла стати вчителем начальної школи. Але, мабуть десь в іншому вимірюванні, за мене все вирішили на свій розсуд.

Це було далеких майже 40 років тому, коли замість педагогічного училища, в яке мене, дякуючи Богу, не прийняли, я поступила в медичне училище. Так розпочався мій шлях в медицину.

Потім 3 роки роботи медичною сестрою, 6 років навчання в медичному інституті, 2 роки інтернатури, надалі робота дільничним лікарем педіатром, навчання в аспірантурі, робота у відділенні інтенсивної терапії, заступником головного лікаря з лікувальної роботи – це якщо коротко. Більше 30 років безперервного навчання та роботи в медицині! Чим довше я працювала в державному секторі медичної допомоги, тим надалі більше розуміла, що не можу змиритися с цією системою і не маю можливості щось змінити. Тому вирішила круто змінити вектор. Запропонували посаду викладача медичного факультету університету. Погодилась в одну мить, але з’ясувалось, що викладати потрібно англійською мовою. Відмовилась. На ранок вирішила, що за 3 місяці літа, які були попереду, зможу вивчити. Це до питання мотивації. Вивчила. Викладаю іноземним студентам понад 7 років, доцент кафедри, нагороджена студентами як кращий викладач університету. Але ця робота нині мене менш цікавить, ніж лікувальна.

Весь час після закінчення медичного інституту я лікую дітей, мої перші пацієнти вже приводять до мене власних малюків. Я цим відверто пишаюсь. Педіатрія – моє покликання і, напевно, моя місія у цьому світі. Найбільш всього в житті мені подобається бути дитячим лікарем звичайних малюків, вирішувати складні діагностичні питання, лікувати, підтримувати, допомагати матусям долати невпевненість, вселяти віру у свої можливості. А ще моя можлива вірогідна місія – створювати клініки для лікування дітей.

Багато років поспіль я мріяла про власну дитячу лікарню і власну справу. У моїх мріях лікарня була більше схожа на дитячий садок, лікарі та медсестри – не тільки грамотні професіонали, а й добрі і людяні. Діти посміхаються та швидко одужують.

Мрії збуваються, якщо мріяти правильно.

Першим прототипом  приватного медцентру став мій домашній кабінет в м. Південний, Харківської області. Він існує і зараз, вже майже 10 років. Багато дітей та батьків вранці, ввечорі та вночі приходили до мене за допомогою. Крім того, я виїжджала на виклики додому. Вільного часу ставало дедалі менше.  Мені завжди хотілося, щоб все було правильно і законно. Але отримати ліцензію на такий вид діяльності і цей кабінет було неможливо.

В 2017 р. ми разом з колегою і давнім знайомим заснували та відкрили медичний центр УніЛік / HELP for kids. Я вклала туди чималу частину своєї душі і серця (про матеріальний внесок взагалі мовчу, це повертати треба ще не один рік). У нас відразу все було масштабним – багато кабінетів, фахівців, вакцинація, діагностика, лікування. Ми вирішили братись  за те, за що інші боялися. Наш досвід це дозволяв. Медичний центр зараз успішно працює, його вже добре знають не тількі в м.Харкові, а й за його межами і в інших областях.

Але більшість моїх пацієнтів живуть поряд зі мною – в Харківському районі, та звикли звертатись до мене додому. А Олексіївка від Мерефи майже в 50 км, для багатьох це дуже далека відстань.  А в наданні первинної медичної допомоги все ж таки головне – територіальна доступність. Так народилася ідея філії в Мерефі.

Довго шукала приміщення та збирала гроші. Нарешті все збіглося: орендоване приміщення, зроблений ремонт, отримана ліцензія, зібрана команда професіоналів та однодумців. 3 вересня 2019 р. медичний центр «HELP for kids» приймає дітей та їх батьків. Він не такий масштабний, як УніЛік, але такий рідний та душевний.

Я сам собі власник, інвестор, керівник і працівник з ідеалістично-романтичної ідеєю – всі діти повинні отримувати професійну добру і дбайливу медичну допомогу. Наша мета – зменшити страх і біль дітей, наскільки це можливо. Зробити так, щоб якомога більше дітей йшли на прийом із задоволенням, а йдучи посміхалися. Педіатрія – професійно, з турботою та любов’ю!

Цю, можливо для когось ідеалістичну, ідею я намагаюся втілити і в роботі громадських організацій. Я є Віце президент Східноукраїнської академії педіатрії та заступник Голови Громадської спілки Українська академія педіатричних спеціальностей. Головна мета цих громадських організацій – безперервна освіта лікарів, імплементація роботи за єдиними стандартами доказової медицини, підвищення довіри до медицини та прфесійне самоврядування.

Я роблю, що від мене залежить, тут, в Україні. Вкладаю зароблені, далеко не зайві кошти, створюю робочі місця і сплачую податки.

Я не можу проконсультувати всіх бажаючих, тому свідомо ставлю високу ціну за свою консультацію. Але я готова ділитися знаннями і навичками, створюючи команду однодумців і збільшуючи педіатричне братство.

І я за здорову конкуренцію, пацієнти мають право вибирати краще!

А ще я мати двох дорослих синів. Обидва одружені, тому в мене четверо дітей. Чекаю на онуків. Я щаслива дочка, бо жива моя мама. Я маю чоловіка, який підтримує всі мої авантюри та мириться з моїм «дерибаном» сімейного бюджету на користь медичних центрів. Вірить, що дочекається разом зі мною світлого майбутнього. Особисто я в цьому впевнена. Всіх вакциную, бо захищаю найдорожчих.

Write a comment:

*

Your email address will not be published.

© 2020 - Help for Kids by Serhii Rakovskyi

Rakovskyi Dev

Для невідкладної медичної допомоги дзвоніть:    103